Важенка - Любов Північного Оленя - та Її Ліс.

я чекала на тебе так довго... доки сніги обіймали землю, доки ти ходив чужими шляхами та лісами, я вишивала їх стібок за стібком, дерево за деревом, утворюючи свій власний ліс, щоб подорожі більше не манили тебе, щоб ти мандрував у мені... я вишивала нашу зиму, доки ти блукав у чужій... я берегла наш дім від чужинців і зрадливих думок... я готувала їжу і щоразу лишала повну миску для тебе... на світанку мені наснилися твої сліди на снігу. значить, ти повертаєшся... я розкинула руки для обіймів... я чекаю...